Програма дій щодо реалізації Положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України

26 Гру

Мета програми: постійне навчання впродовж усього життя;

–мотивоване залучення студентів до навчання;

–сприяння привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

 

Актуальність програми:

ХХІ століття характеризується розвитком глоба­лізації та інтеграції у системі освіти. Поглиблюються міжнародні відносини, зок­рема у сфері освіти. Процес міжнародного обмі­ну «носіями» знань отримав назву міжнародної академічної мобільності. Попри бурхливий роз­виток інформаційних технологій зв’язку, основ­ним способом «постачання» знань через кордон є переміщення студентів та викладачів. Перед вищою освітою постали нові завдання — підготовка професійних кадрів, які зуміють ефек­тивно працювати в умовах глобального ринку. Нині важлива модернізація вищої школи, яка спрямована на підвищення якості, ефективності освіти.

Велика увага приділяється формуванню єдиного світового освітнього простору через зближення підходів різних країн до організації освіти і процесів навчання своїх громадян, а також через визнання документів про освіту країнами світу. Саме відкритий освітній простір сприятиме мобільності студентів та професорсько-викладацького складу.

Реалізації цієї ідеї сприяє Болонський процес. Варто зауважити, що спроби надати загальноєвропейського характеру вищій школі фактично розпочалися  в 1957 році з підписання Римської угоди.  Згодом  ці ідеї  розвинулися  в  рішеннях  конференції  міністрів  освіти 1971 та 1976 років, у Маастрихтському договорі 1992 року. Наступні роки характеризувалися запровадженням різноманітних програм під егідою ЄС, Ради Європи, що сприяли напрацюванню спільних підходів до вирішення транснаціональних проблем вищої освіти. Це насамперед програми приведення національного законодавства у сфері освіти до норм, напрацьованих країнами Європи, розширення доступу до вищої освіти і підвищення академічної мобільності студентів та їхньої мобільності на ринку праці, створення системи навчання впродовж усього  життя  та  багатовимірні завдання  зі зближення освітніх програм і систем, які вирішувались у рамках численних програм TEMPUS/TACIS.

Нарешті, 1997 року під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації.

Уже через рік чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина – підписали так звану Сорбонську декларацію. Цей документ був спрямований на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який, на думку авторів, має стати більш конкурентноспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Не аналізуючи її деяких відмінностей від тез Болонської декларації, можна стверджувати: в основних своїх ідеях обидва документи схожі. Це – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS) і т.п. Проте особливо слід виділити дві тези Сорбонської декларації: міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти та наданням йому права продовжувати навчання за програмами магістра і дотримання положень Лісабонської угоди. Перше було досить революційним для більшості країн Старого Світу (зауважу, Україна зробила крок у цьому напрямі ще 1993 року). А важливість другої тези для нашої держави в тому, що всі підписанти потенційно стають і учасниками Болонського процесу, започаткованого 29 країнами Європи у 1999 році.

Саме таким чином поступово реалізовувались інтеграційні процеси у сфері вищої освіти європейських країн.

У рамках Болонського процесу було сформульовано шість  ключових позицій:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й – після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки  навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж  усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних аґентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично вико­ристані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне викори­стання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

Україна  чітко  визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. У травні 2005 року Україна приєдналася до болонського процесу. Реформа залишає ту саму систему вчених ступенів – бакалавра, магістра … Але знання оцінюють  за системою кредитів, яка дозволяє обмінюватися ними між різними установами, тобто передбачає взаємне визнання рівня освіти. Отже, ця система вигідна для всіх користувачів навчального простору в Європі. Вона створена не для уряду, міністрів, ректорів. Вона існує для громадян, які відчувають потребу в освіті.  Наведемо декілька поло­жень Болонської декларації:

•    студенти Європи мають потребу і право на навчання для здобуття ступенів, що визнаються в Європі, а не тільки в країнах (регіоні), де їх здобуто;

•    головною відповідальністю навчальних закладів та установ європей­ської вищої школи є гарантування того, що вони роблять усе можливе для надання однаково високого рівня кваліфікації своїм студентам.

Для досягнення цілей Болонської декларації (підвищення конкурен­тоспроможності європейської системи вищої освіти; підвищення мобіль­ності студентів і, як наслідок, робочої сили у межах європейського прос­тору) були означені такі завдання:

1)   створення системи кваліфікаційних ступенів вищої освіти (дворів­нева система «бакалавр-магістр»);

2)   створення системи накопичення та переведення залікових одиниць або «кредитів», які даватимуть змогу продовжувати навчання в іншій країні;

3)   співробітництво в галузі управління якістю;

4)   створення європейського стандарту вищої освіти;

5)   мобільність студентів, викладачів, дослідників.

Академічна мобільність студента в Україні — це можливість упродовж періоду навчання провчитись один або більше семестрів в іншому вищому навчальному закладі, де готують фахівців з цієї ж спеціальності із зараху­ванням дисциплін (кредитів) та періодів навчання; ефективніше розвива­ти інтелектуальний потенціал, оскільки студент може самостійно обирати навчальний заклад, курси, предмети.

З часом українським студентам і професорам стане простіше продовжувати своє навчання і кар’єру в інших країнах. Болонський процес сприяє подальшому поглибленню самого поняття взаємного визнання дипломів. Зараз для українських студентів та їхніх свідоцтв ситуація покращується. Дуже важливо, щоб українські дипломи визнавали в усій Європі.

Громадянам нової Європи мають бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх її країн. Експерти оцінюють Болонський процес як такий, що скерований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.

Адже в тексті Болонської декларації, після формулювання принципів та завдань щодо досягнення більшої сумісності та порівняльності систем освіти говориться: «Таким чином, ми  беремо на  себе зобов’язання досягти окреслених вище цілей в межах своєї компетенції та поважаючи відмінності в культурі, мові, національних системах, а також автономію університетів – з метою зміцнення європейської сфери вищої освіти».

Отже, у вищу освіту європейського простору можуть увійти держави, які повністю сприяють студентсько­му самовиявленню, яке забезпечує золота тріада — мобільність, привабливість, працевлаштування.

Орієнтація на Болонський процес не має призво­дити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан потрібно глибоко осмисли­ти, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості вдоскона­лення на новому етапі. Система освіти має розвиватися у гармонійному взаємозв’язку з суспільством у цілому, беручи на себе роль його провідника.

 

Список використаної літератури

1. Корнійчук О. Ян Фігель: „Євросоюз підтримує освітні реформи в Україні” // День.- №209. – 2005. – С.3.

2. Нещадін А., Горін Н. Реформа высшей школы: предмет, задачи, ориентиры // Общество и экономика. – №1. – 2007. – С.65-67.

3.Павлишенко М. Болонський процес: кадри  для Європи чи європейський рівень вітчизняного фахівця // Віче. – №11. -2005. – С.15.

  1. http://intkonf.org/makoviychuk-ni-nikiforuk-nm-osvitnya-reforma-ukrayini/
  2. http://www.lp.edu.ua/events/Bologna/Bologna_doc1.htm
  3. http://personal.in.ua/article.php?ida=53
About these ads

Напишіть відгук

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Змінити )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Змінити )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Змінити )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Змінити )

Connecting to %s

Follow

Get every new post delivered to your Inbox.

%d блогерам подобається це: